Головні принципи діагностики запальних захворювань кишечнику

На сьогодні не існує жодного єдиного тесту (золотого стандарту) діагностики запальних захворювань кишечника (ЗЗК), тому найчастіше при встановлені діагнозу використовуються в різних комбінаціях наступні лабораторні та інструментальні дослідження:

Інструментальні дослідження:
• Колоноскопія. Під час цієї процедури за допомогою колоноскопу (тонка, гнучка трубки із прикріпленою камерою) оглядають з середини товстий кишечник та (в ідеалі) заключну частину клубової кишки. Під час процедури можна отримати невеликі зразки тканини (біопсія) для гістологічного аналізу, що допомагає встановити діагноз. Колоноскопія є головним методом постановки діагнозу ЗЗК, його недоліком є інвазивність та необхідність спеціальної підготовки, яка може погіршити симптоми хворого
• Гнучка сигмоідоскопія. Лікар-ендоскопист використовує коротшу версію колоноскопу, яка має назву сігмоїдоскопа і дозволяє оглянути ліву половину товстого кишечника. Цю процедуру використовують замість колоноскопії при сильних запаленнях кишечника.
• Рентгенографія. Для швидкої діагностики деяких ускладнень ЗЗК (перфорація) може бути використана так звана оглядова рентгенографія органів черевної порожнини.
• Комп’ютерна томографія (КТ). Це рентгенологічна методика отримання великої кількості пошарових знімків, що дозволяє отримати більш детальну інформацію щодо стану кишечника, а також тканин поза кишечником. КТ-ентерографія – спеціальна модифікація КТ, що забезпечує кращі зображення саме тонкої кишки. Недоліком даних методик є велике променеве навантаження.
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ). Сканер МРТ використовує магнітне поле та радіохвилі для створення детальних зображень органів та тканин. МРТ особливо корисна для діагностики та оцінки нориць навколо анальної області (тазової магнітно-резонансної томографії) або тонкого кишечника (МР-ентерографія). Ця методика також має значну інформативність, але при цьому не супроводжується променевим навантаженням
• Капсульна ендоскопія. При цьому дослідженні Вам пропонують проковтнути невеличку капсулу, в якій є камера. Камера робить знімки, які передаються на записуючий пристрій, який прикріплено на поясі людини, що обстежується. Отримані зображення відображаються на моніторі. Згодом відеокапсула виходить з кишечника зі стулом. Дана методика особливо інформативна при дослідженні тонкого кишечнику. Для підтвердження діагнозу отриманого за допомогою відокапсули може знадобитися ендоскопія з біопсією.

Лабораторні дослідження:
• Тести для визначення анемії чи інфекцій. Ваш лікар може запропонувати аналізи крові для того, щоб перевірити наявність анемії – стану при якому не вистачає червоних кров’яних клітин (еритроцитів) або перевірити наявність ознак інфекції (збільшення кількості лейкоцитів, С-реактивного білку або швидкості осідання еритроцитів). Лікар може досліджувати кров на наявність p-ANCA (перинуклеарні анти-нейтрофільні антитіла), які часто присутні у хворих на НВК або ASCA (антитіла до дріжджових грибів Cerevisiae), які часто присутні у хворих на ХК
• Аналіз на приховану кров у фекаліях. Вам може знадобитися надати зразок калу, щоб Ваш лікар міг встановити чи не міститься прихована (окультна) кров у калі.
• Копрограма. Наявність лейкоцитів у вашому стулі можуть свідчити про виразковий коліт. Зразки калу також можуть допомогти виключити інші порушення, такі як інфекції, викликані бактеріями, вірусами та паразитами.
• Високоінформативним є визначення рівня кальпротектину – білку, що виробляється нейтрофілами слизової оболонки кишечника. Рівень кальпротектину значно підвищується при ЗЗК та інфекційних ураженнях кишечника (в меншому ступені). Високий рівень кальпротектину виникає при запаленні слизової оболонки кишечнику, і може говорити про наближення загострення у пацієнтів з ЗЗК в фазі клінічної ремісії. Слід пам’ятати, що як і симптоми хвороби рівень кальпротектину не завжди корелює з запаленням в кишечнику і може залишатися нормальним у деяких пацієнтів навіть з активним перебігом хвороби (особливо при ХК).