Що робить надмірну тривогу за здоров’я тривалою?

Привіт, друзі. Пам’ятаєте ми з вами почали говорити на тему надмірної тривожності за наше здоров’я? А саме розбирали «замкнутий цикл хвилювання за організм»: що воно таке та як воно проявляється в нашому житті. Тому сьогодні продовжуємо цю тему.

Частина 2. Що робить надмірну тривогу за здоров’я тривалою?

В першій частині даної статті, на власному прикладі я показала, як потрапила в замкнуте коло постійного хвилювання за своє здоров’я. Я постійно робила якісь кроки, щоб упоратись з цією проблемою; робила те, що здавалось мені важливим, але в довгостроковій перспективі все це тільки сильніше «зациклювало» мою проблему. Я почала вимагати запевнення, що не хвора; перевіряла симптоми та стежила за їх розвитком; витрачала чимало часу на вивчення інформації про хворобу. Така поведінка виявилась дієвою певний час, але, на жаль, вона лише погіршувала ситуацію –  тобто згадані способи боротьби з тривогою, зрештою тільки посилили, а не зменшили хвилювання.

2.1. Пошук запевнень.

Короткочасне запевнення в нашому здоров’ї, якщо ми невротики (а люди з ЗЗК у більшості страждають неврозами) діє на нас лише певний час. Хвилювання пропадає, але при найменшому прояві симптомів, все повертається на свої місця. Чому відбувається саме так? Люди просять про запевнення тому, що стурбовані своїм здоров’ям. Вони постійно думають про це, помічають симптоми й стають все більш заклопотаними своїм станом. Після запевнень людям стає спокійніше, але зауваживши повернення симптому, забувають про будь-які запевнення в здоров’ї. Тривога починає наростати, й люди знову шукають нових запевнень. Що в результаті? Замкнуте коло.

2.2. Виявлення та перевірка фізичних симптомів.

Так, звісно, стежити за собою і своїм станом – річ необхідна, проте перейматися лише за здоров’я 24 години на добу і сім днів на тиждень                      НЕ НОРМАЛЬНО. Фіксувати кожен симптом – марна справа, тому що стан організму протягом дня має об’єктивну здатність змінюватись під впливом різних факторів (стрес, харчування, фізичне навантаження, ранок\вечір тощо). До прикладу, у людей з ЗЗК, зазвичай проявляється постійне «прислуховування» до свого живота та маніакальне нав’язливе бажання заглядати в свої випорожнення. Десь трошки закололо, закрутило чи то з’явилось невелике бурчання – в людини одразу йде прискіпливе відношення до цих симптомів, відповідно «ага, загострення» росте тривога, і симптоми дійсно посилюються.

2.3. Гаяння часу на пошук інформації про хворобу.

Деякі люди настільки переймаються своєю хворобою, що день і ніч проводять в Інтернеті, вичитуючи інформацію про свій стан, але забуваючи про сім’ю, роботу, про дітей та і взагалі про себе. Порахуйте, скільки часу ви витрачаєте на чати, форуми, кронопортал, замість того, щоб цей час присвятити собі та своїм близьким. Чим більше ви вивчаєте інформації, тим більше перенавантажуєтесь, відповідно несвідомо самі посилюєте свої симптоми.

2.4.Поведінка удаваного хворого.

Коли ми постійно ходимо з думкою «я хвора(ий)» – ми починаємо обмежувати свою рухливість, помилково вважаючи, що цим самим робимо собі краще. Така поведінка не тільки ускладнює наше життя, але й робить його не цікавим. Низька активність призводить до ослаблення тіла. Слабкий організм дуже швидко втомлюється, а це ще один привід накрутити собі хворобливі симптоми.

2.5. Уникання всього, що пов’язане з хворобою.  

У більшості випадків люди з ЗЗК перестають ходити в гості, відвідувати якісь заходи, їздити в подорожі, займатись спортом, оскільки це викликає якісь питання, страх, хвилювання тощо.  Таке уникнення на короткий час справді послаблює тривогу в часі «тут і зараз», проте у довготривалій перспективі занепокоєння ніде не дінеться, й ізолювати себе від інформації про хворобу та симптоми, не допоможе.

Підбиваємо підсумки.

5 факторів, які роблять тривогу за здоров’я тривалою: 1)прагнення запевнень; 2)виявлення симптомів; 3)пошук інформації про хворобу; 4)поведінка хворого; 5)уникнення усього, що так чи інакше може спровокувати хвилювання про симптоми. Прохаючи про запевнення, ви посилюєте хвилювання, внаслідок чого загострюються фізичні симптоми. Знаючи про симптоми, ви починаєте шукати все більше інформації. Залипання 24 на 7 в Інтернеті призводить до перенакопичення інформації стосовно хвороби, а отже поглиблення симптомів. Відтак ви починаєте ізольовувати себе, забуваючи про соціальне життя, хоча страх ніде не дівається, а навіть посилюється, викликаючи все нові переживання. Коло замикається.  

          На сьогодні ВСЕ. Прошу мене не губити. В наступній частині розглянемо, яким чином можна долати надмірну тривогу за здоров’я.

Ваша психологиня Крістіна.

P.S. стаття написана опираючись на міжнародні дослідження.

Автор: Крістіна Язєва

Фейсбук https://www.facebook.com/profile.php?id=100003311839806

Е-мейл: typcialo@gmail.com