Від чого рятує ваша хвороба?

Психосоматика хвороби…Ви чули колись такий вислів? Якщо ні, тоді ця стаття саме для вас. На початок одразу питання: «Як ви почуваєтесь під час хвороби»? Не спішіть одразу відповідати. Дайте собі час подумати. Тут мова йде не про фізичні відчуття. Зрозуміло, що люди з ЗЗК постійно мають якесь фізичне недомагання, чи то діареї, чи болі, чи бурління в кишківнику. Тобто фізичний стан повністю відповідає певному захворюванню. Питання стосується саме сприйняття себе під час хвороби. Як ви себе почуваєте в плані ментального здоров’я? Люди часто говорять щось типу «ось коли я буду здоровим, то тоді…». Але ж хронічна хвороба не є тимчасовою, як, наприклад, нежить, або щось таке, що можна без проблем пролікувати. Вона ділить життя на ДО і ПІСЛЯ, на «Я-здоровий»  – «Я-хворий».

Люди, коли дізнаються про свій діагноз, весь час намагаються поставити життя на паузу, і кидають усі свої ресурси тільки на одну ціль: знайти причину і вилікуватись. Тут проявляється жорстке неприйняття своєї хвороби та себе самого з даним діагнозом. Все, що навколо, відсувається на другий план. Робота, сім’я, друзі, відпочинок – все ніби перестає існувати. В голові лише Google, вайбер-чати, різні портали – все що людина читає, говорить та слухає так чи інакше стосується ЗЗК. Існує лише хвороба. А життя-то йде, воно не висить на паузі, як то думає людина. Вона ніби то і є, але по факту людина тимчасово відсутня. Як раз до того самого гіпотетичного «ось коли я буду здоровим то тоді..». Відкрию маленький секретик: а ось це «ТОДІ» може ніколи й не настати. Години, дні, тижні і місяці минають, а людина і далі бореться зі своїми симптомами.

Читайте та не забувайте думати над моїм першим питанням. Тепер подумайте про наступне. Зараз спробуємо глянути на ситуацію під іншим кутом. Як ви особисто змінились під час хвороби? Які уроки винесли для себе? Адже, ви та сама людина, яка і була до діагнозу. У вас таке ж тіло, риси характеру та і темперамент. Бо ви живете ТУТ і ЗАРАЗ, а не в видуманому майбутньому, де висить ось це «коли я буду здоровим…». Без сумнівів, діагноз ЗЗК впливає на ваше життя. Ви можете залежати від туалету. Хоча слово «залежати» мені не подобається. Я б змінила його на «підлаштовуватись». Та хвороба не робить вас гіршими чи неповноцінними. Від важкості діагнозу, симптомів, фізичного та душевного самопочуття, ви все одно залишаєтесь самі собою, тою ж Оксаною, Оленою, Михайлом. Нова субособистість не з’являється J.

Психосоматика хвороби зазвичай несе в собі інформацію про ваш внутрішній конфлікт. Це така собі підказка від Господа, Всесвіту, чогось неземного, як вам зручно, про те, що варто зупинитись. Переглянути своє життя. І задуматись, чи варто щось змінити та виправити. Або змінити свої думки й відношення до життя, сім’ї роботи, зрештою до самого себе. Але знов же, це не говорить, що ви поганий! Любити себе, своє тіло та особливо свій кишківник… не важливо, в якому він стані…потрібно завжди!!! А тим паче коли кишківник в такому руйнівному стані.

Якщо ви й досі не змогли прийняти свою хворобу і себе разом з нею, то ви знаходитесь в підвішеному стані. Вам терміново потрібно подумати над своїм відношенням до ситуації. Якщо це складно, можу підкинути декілька допоміжних запитань:

Що моє тіло мені хоче сказати?

Для чого мені ця хвороба?

Про що мої симптоми?

Що це все мені дає? Турботу, відпочинок, можливість на щось не звертати увагу або навпаки?

А можливо дозвіл на якусь сферу в житті, яка була темою табу?

Напевно не раз ви опинялись в ситуації або були її свідком, коли маленька дитина наражає себе на небезпеку, а матір в стані стресу реагує так, що наносить легку травму дитині? До прикладу, різко висмикує її з під машини, тим самим травмуючи руку. Але ж матір рятувала свою дитину?! Тож подумайте, з під якої машини рятує вас ваша хвороба?

Часто під психосоматикою хвороби криється вторинна вигода. Але коли нам про це говорять, ми одразу голосно кричимо: «ні, це не про мене». Ви можете обманути мене, сусіда, лікаря, але не брешіть хоча б собі. Будьте з собою відвертими. Зробіть собі такий подарунок. Аби знайти підсвідому проблему, повертайтеся до моїх питань, які я надавала вище. Подумайте. Головне, будьте чесними.

Коли будете давати відповіді, спробуйте концентрувати увагу на відчуттях в тілі. Як воно реагує? Чи є якийсь супротив? А можливо напруження в тілі, в окремих його ділянках або органах? Бо наше тіло говорить з нами постійно, тільки ми «зазомбовані» проблемами настільки, що просто його не чуємо. А тут бах… вже діагноз…тут не почути стає не можливим.

Після того, як ви знайдете вторинну вигоду, дайте собі час. Проживіть ці думки й переживання. Побудьте з усвідомленням того, що причина таки є. І ні в якому разі не критикуйте себе. Подякуйте своєму духу, душі та тілу за усвідомлення даної вигоди. І тільки тоді, коли ви це пропрацюєте, ми зможемо рухатись далі. А що буде далі – читайте у моїй наступній статті. Будьте здорові.

Ваша психологиня Крістіна.

Автор: Крістіна Язєва

Фейсбук https://www.facebook.com/profile.php?id=100003311839806

Е-мейл: typcialo@gmail.com