Багато пацієнтів із ЗЗК скаржаться, що препарати месалазину виводяться із калом у незмінному вигляді. Розберемось, у чому причина.

Препарати месалазину (5-аміносаліцилової кислоти) мають спеціальні форми випуску, що забезпечують їх доставку в певні ділянки кишечника, де вони мають чинити терапевтичну дію. У пацієнтів із запальними захворюваннями кишечника (ЗЗК), такими як виразковий коліт чи хвороба Крона, препарати месалазину іноді не розчиняються або не діють ефективно. Причини цього пов’язані з особливостями стану травного тракту в таких пацієнтів.

Причини, чому месалазин може не розчинятися:

1. Порушення pH у кишечнику

Багато форм месалазину (наприклад, Salofalk, Asacol, Salaza, Pentasa) мають кишковорозчинну оболонку, яка розчиняється тільки при певному pH:

– У тонкому кишечнику (pH ≥ 6.0).

– У товстому кишечнику (pH ≥ 7.0).

У пацієнтів із ЗЗК через запалення або прийом інгібіторів протонної помпи (наприклад, омепразолу) рівень кислотності може змінюватися. Якщо pH нижчий за необхідний, оболонка препарату не розчиняється.

2. Прискорений транзит через кишечник

Через діарею або підвищену перистальтику таблетка чи капсула може не встигнути досягти ділянки кишечника, де її оболонка мала б розчинитися.

3. Стриктури та стенози

У пацієнтів із хворобою Крона або тяжкими формами виразкового коліту можуть бути звуження кишечника (стриктури), які перешкоджають нормальному руху препарату. Таблетки можуть залишатися неушкодженими або виводитися з організму цілими.

4. Зміна ферментативної активності

У деяких форм месалазину використовується оболонка з еудрагіту, яка розчиняється під дією ферментів. Запалення або дисбіоз можуть змінювати ферментативну активність, що впливає на розчинення препарату.

5. Неправильний прийом препарату

Вживання їжі, напоїв або інших препаратів, які змінюють кислотність чи впливають на швидкість транзиту, може знижувати ефективність месалазину. Наприклад:

– Розжовування кишковорозчинних таблеток.

– Прийом з антацидами*.

6. Індивідуальні особливості організму

У деяких пацієнтів можливі варіації анатомії або фізіології кишечника, які впливають на взаємодію препарату з травним середовищем.

Що робити в таких випадках?

1. Оцінка форми месалазину:

– Обговоріть з лікарем, чи підходить обрана форма препарату. Наприклад:

Pentasa має контрольоване вивільнення і починає діяти у верхньому відділі травного тракту.

Asacol або Salofalk мають кишковорозчинну оболонку і розчиняються тільки в товстому кишечнику.

– Можливо, варто перейти на іншу форму месалазину (гранули, супозиторії, клізми).

2. Перевірка pH кишечника:

– Лікар може призначити дослідження для оцінки кислотності в різних відділах кишечника.

3. Зміна терапевтичного підходу:

– У випадках звужень кишечника чи прискореного транзиту можуть бути розглянуті альтернативні способи введення месалазину (супозиторії, ректальні клізми) або біологічна терапія.

4. Корекція супутніх станів:

– Лікування діареї, дисбіозу або усунення факторів, що впливають на кислотність.

5. Спостереження за ефективністю:

– Якщо пацієнт виводить цілі таблетки з калом, потрібно негайно повідомити про це лікаря. Це дозволить адаптувати лікування.

Висновок

У пацієнтів із ЗЗК важливо підбирати форми месалазину, які враховують їх фізіологічний стан і рівень ураження кишечника. Регулярне спостереження за ефективністю лікування та адаптація терапії є ключем до досягнення ремісії.

* Антациди – це група лікарських препаратів, які нейтралізують надлишкову кислоту в шлунку, знижуючи рівень шлункової кислотності. Їх основна функція – усунення печії, кислотного рефлюксу (закидання кислоти зі шлунка в стравохід) та пов'язаного з цим дискомфорту.