Хірургічні аспекти лікування пацієнтів із запальними захворюваннями кишечнику

Хірургічні аспекти лікування пацієнтів із запальними захворюваннями кишечнику

Незважаючи на те, що терапевтичні можливості консервативної терапії ЗЗК значно розширились за останнє десятиріччя, протягом життя хірургічне лікування може знадобиться близько 20% – 60% пацієнтів із ЗЗК.

Зазвичай показанням до операції служать розвиток ускладнень або неефективність консервативної терапії. Рішення про оперативне втручання бажано приймати після ретельного обстеження та обговорення клінічного випадку кожного окремого пацієнта на мультидисциплінарній конференції (до складу якої обов’язково входять гастроентеролог та колоректальний хірург). Але іноді при розвитку життєво загрожуючих ускладнень (наприклад, перфорації товстої\тонкої кишки або неконтрольованої шлунково-кишкової кровотечі) втручання доводиться робити протягом найближчого часу.

Існує декілька основних типів оперативних втручань у хворих на ЗЗК:

При виразковому коліті найчастіше використовують:

1. Дивертивна ілеостомія – виведення просвіту петлі тонкої кишки на передню черевну стінку з метою відключення пересування кишкового вмісту по товстій кишці. Застосовується у важких хворих, які можуть не перенести більш радикальну операцію. Призводить до зниження інтенсивності запального процесу в товстій кишці та дозволяє виграти час для проведення додаткових курсів консервативної терапії або планового радикального втручання після покращення стану пацієнта.

2. Колектомія з формуванням ілеоректального анастомозу – в деяких випадках, у ретельно обстежених із незміненою прямою кишкою, можливе її збереження та підшивання до неї кінцевого відділу тонкої кишки після видалення товстої кишки. Вважається ризикованим підходом, так як від 30% до 50% пацієнтів із ілеоректальним анастомозом протягом 20 років, у зв’язку з рецидивами ВК, потребують повторного хірургічного втручання – видалення збереженої прямої кишки.

3. Колпроктектомія та демукозація анального каналу з формуванням моноілеостоми – повне видалення товстої та прямої кишки, видалення слизової оболонки анального каналу та виведення кінця тонкої кишки на передню черевну стінку у вигляді стоми.

4. Колпроктектомія та демукозація анального каналу з формуванням тонкокишкового резервуарно-анального анастомозу – повне видалення товстої та прямої кишки, видалення слизової оболонки анального каналу та створення з кінцевого відділу тонкої кишки резервуару (на даний момент рекомендується застосування конструкцій по типу J-pouch) з його підшиванням до анального каналу.


При хворобі Крона:

1. Балонна дилатація стриктури – при звуженні просвіту травного каналу в наслідок розвитку сполучної тканини у ділянках запалення (стриктура), з метою відтермінування великого хірургічного втручання може бути проведене ендоскопічне розширення патологічно зміненої ділянки за допомогою спеціальних балонів (така процедура можлива, якщо ділянка ураження травного каналу доступна для огляду ендоскопом (стравохід, дванадцятипала кишка, кінцевий відділ тонкої кишки).

2. Стриктуропластика – застосовується при протяжних стриктурах тонкої кишки, якщо виконати її видалення (резекцію) неможливо (зазвичай у тривало хворіючих хворих). При цьому тонка кишка розсікається вздовж звуження та зашивається в іншому напрямку, збільшуючи її просвіт.

3. Сегментарна резекція порожнистого органу ШКТ (стравохід, шлунок, ДПК, тонка кишка, товста кишка) – видалення частини органу з формуванням з’єднання між вільними кінцями травного каналу або виведенням кінцевої стоми. Можлива одномоментна резекція декількох сегментів ШКТ (наприклад, резекція тонкої та товстої кишок або двох ділянок товстої кишки).

4. Дивертивна ілеостомія – аналогічна процедура як при виразковому коліті.

5. Колектомія – видалення товстої кишки. Зазвичай використовується при тотальному ураженні товстої кишки або ураженні більше ніж 2-х її сегментів. Процедура закінчується формуванням тонко-прямокишкового анастомозу або виведенням ілеостоми.

6. Колпроктектомія – видалення товстої та прямої кишок при їх поєднаному протяжному ураженні. Здебільшого закінчується виведенням ілеостоми. В деяких випадках, у ретельно підібраних пацієнтів, можливо виконати формування тонкокишкового резервуарно-анального анастомозу , проте в майбутньому є ризик виникнення рецидиву хвороби Крона в резервуарі (10-річна виживаність резервуару на фоні хвороби Крона складає 70% проти 90% на фоні виразкового коліту).

Залишити коментар

Ваша email адреса не буде опублікована. Обов'язкові поля помічені.*

Здоров’я настільки переважує всі блага життя, що воістину здоровий жебрак щасливіший від хворого короля.
Артур Шопенгауер (1788 – 1860), німецький філософ

Адреса і контакти

Тел.: 097-772-98-28 Сучкова Екатерина Юрьевна
Тел.: 050-382-13-09 Сотскова Елена Анатольевна
Ел. пошта: info@gofulllife.com.ua
Facebook: gofulllife

Створено за підтимки біофармацевтичної компанії "Такеда Україна"